Олександр Апанчук – Герой 10-го туру Другої ліги

Sport Arena представляє інтерв’ю з гравцем, визнаним нашим сайтом спільно з ПФЛ найкращим у 10-му турі Другої ліги-2017/18.

Навіть не віриться, що нинішній сезон для цього 23-річного нападника Ниви – дебютний на професіональному рівні. Зігравши в шести матчах, він вже записав на свій рахунок два голи, останній з яких у зустрічі з хмельницьким Поділлям. Той поєдинок взагалі можна назвати бенефісом Апанчука – він брав участь у всіх трьох гольових атаках тернополян, а його команда перемогла з рахунком 3:2.

— Олександре, матч із Поділлям розпочався для Ниви напрочуд вдало: із автоголу суперника вже на восьмій хвилині. Хоча, за великим рахунком, це ж ваш гол?

— Так виходить. Я відкрився на передачу Музиченка, і дограв момент до кінця: захисник помилився,а я прокинув на хід собі і пробивав.А далі стався рикошет від захисника.

— Не образливо, що не на вас записаний гол?

— Прикро, але там захисник вибив, влучив у свого, і виходить уже на третього записали, хто торкнувся м’яча.

— Коли ви відзначилися вдруге, це захисники неуважно з вами зіграли, чи ви настільки майстерно?

— У той момент я за захисниками не слідкував. Побачив вільну зону, а Ігор Вонс своєчасно помітив моє відкривання і закинув за комірець захиснику. А я вже поклав м’яч у кут, вийшовши сам на сам.

— «Через вас» стався й третій гол: саме на вас порушили правила в штрафній площі?

— Так, там Гатала пройшов флангом, я ж відкрився в центрі. Отримав м’яч, і захисник сфолив. А Вонс забив.

— Пробити 11-метровий думок не виникало?

— Звичайно, хотів пробити, але Ігор вже попросив, каже: Хочу забити дебютний гол. І я поступився йому.

— У першому таймі ви ще двічі били по воротам й обидва рази повз них. Могли ж стати автором хет-трику.

— Так, першого разу головою після кутового не поцілив у ворота, а в другому моменті влучив у свого ж гравця — таке сум’яття було і захисники винесли м’яч.

— Це просто збіг: вас замінили на 62-й хвилині, після чого Нива двічі пропустила?

— Вже по рахунку почали грати, і новачки вийшли, з якими ще не тренувалися, і навіть не знали їхні дії, куди вони біжать і як відкриваються.І ось так розслабилися. Там перший гол воротар не бачив, пробили між ногами захиснику, а другий вони забили від нашого захисника м’яч влучив ще кудись і наш воротар послизнувся і не дістав.

— Задорожний лаявся, що розтринькали таку перевагу?

— Так, трохи було. Після забитих голів розслабилися,подумали, що перемога вже є, а тут два м’ячі помилкові.

— На трибунах вишневецького стадіону зібралася тисяча глядачів. Вони допомогли втримати перемогу?

— Безперечно. Приємно грати, коли люди приходять, під час матчу з Буковиною була погана погода, але люди сиділи до останньої хвилини. Приємно, що приходять люди і дивляться, звісно, хотілося б, аби ще більше приходило.

— Олександре, два голи в шести матчах – не замало для форварда?

— Мені тренер виділяє не дуже багато ігрового часу. Тож у моєму становищі, гадаю, це непогано.

— Адже це перший ваш професіональний сезон і в липні був підписаний перший професійний контракт – із Нивою?

— Саме так. Підписав контракт. Раніше я виступав в аматорах за ОДЕК (Оржів), і ми грали проти Ниви, я там багатьох хлопців знав. Ми здзвонилися, і вони кажуть – нападник потрібен, і Задорожний казав, щоб я приїздив.

Ми саме грали товариський матч із дублем Карпат, я вийшов, забив і тренер сказав: «Давай до нас». Я в Оржеві побалакав спокійно з керівництвом, з тренером, і відпустили мене.

— Похвалитеся здобутками з ОДЕКом?

— Три роки поспіль ставали третіми в аматорському чемпіонаті, не вдавалося до фіналу дійти. Були чемпіонами області, стабільно виступали.

— Забивали там більше?

— У минулому чемпіонаті вісім голів, а в області постійно забивав.

— Допомогло те, що ви стали не єдиним новачком Ниви?

— Так, одночасно із Чайки троє хлопців прийшло, і Вонс із Тернополя, але більшість футболістів залишилася в Ниві тих, що ще в аматорах грали. Хоча з деякими розірвали контракти.

— Головний тренер Сергій Задорожний також новачок у Ниві, лише в травні її очолив. Як вам працюється?

— Приємний він, як людина, і хороший, як тренер. Гарні тренування, відновлення, все сподобалося. Приємні перші враження про тренера.

— Поки що Нива йде у таблиці третьою. Керівництво радіє?

— Тренер задоволений, хоча ніяких конкретних завдань не було. По ходу, певне, ставитимуться, але будемо все робити, аби вийти до Першої ліги.

— Наздогнати друге Прикарпаття важко буде.

— Ми намагатимемося, будемо все робити для того. Із Прикарпаттям на виїзді граємо, а з Агробізнесом вдома зустрінемося. Та будемо чіплятися за будь-які очки, намагатися перемагати.

— Насамкінець сімейне запитання. 17-річний Андрій Апанчук із Шахтаря — то ваш брат?

— Так. Мій менший. Він в Шахтарі, щодня зідзвонюємося.

— Зізнайтеся, така біла заздрість є?

— Навіть по-доброму не заздрю. Просто радий за нього, що він досяг, і хочу, щоб він йшов до своєї мети і став гарним футболістом. І щоб грав мінімум у Шахтарі, або в європейському топ-клубі.

Бліц

Народився в селі Вельбівно, це Острозький район Рівненської області.

Перші тренери, це в місті Нетішин, у ДЮСШ — Леонід Григорович Коробчук і Володимир Володимирович Моцюк.

Із зарубіжних клубів подобається Реал (Мадрид), а з футболістів імпонує гра Роналду й Ібрагімовіча.

У вільний час люблю відновлюватися і тримати себе в хорошій формі. Побільше відпочивати.

Футбольна мрія? Грати на якомога вищому рівні.